21.02.2017

"Синий кит": психолог дала важные советы

29 кроків назустріч          Зростають діти, ростуть і проблеми. Здавалося ще недавно, що основною проблемою було як одягти дитину на вулицю. А сьогодні дитина вже сама вчить як жити, і часто своєю поведінкою ставить нас у глухий кут. Як бути, як досягти взаєморозуміння з підлітком, коли вирішувати проблеми  «по-дитячому» вже не можливо, а «по-дорослому», ще не встиг навчитися?

Мистецтво слухати або «нічого не хочу чути!»          Складається враження, щ о більшість підлітків у наш час демонструють вибірковість слуху. Звичайно, вони чують музику, друзів і навіть не розбірливі тексти пісень, але коли справа доходить до реагування на прохання батьків – зовсім інша історія. Ви вже намагалися звернути увагу криком та погрозами? Нічого дивного: згідно з даними проведеного соцопитування, найпоширенішим серед важких моментів виховання підлітка виявився пункт «моя дитина мене не чує». Це означає, що нам слід спробувати достукатися іншими методами.

1 крок         

Самим простим способом звернути на себе увагу дитини  це – говорити не більше, а менше. Як не дивно, в такому випадку у вас підвищується ймовірність бути почутим. Відомий американський педагог Мері Бадд Роу відкрила, що дітям потрібно більше часу обдумати те, що вони чують, перед тим щоб відповісти. Якщо Ви задаєте підлітку питання, або просите про що-небуть, почекайте, хоча б п’ять секунд – дитина зможе сприйняти більше інформації і, напевно, дасть нормальну відповідь.  

2 крок        

  Станьте найуважнішим слухачем. Ваша дитина просто не зможе стати уважним слухачем якщо їй не буде в кого цьому навчитися. Переконайтесь, що самі можете стати прикладом того, що вимагаєте від підлітка. Продемонструйте, що ви вислуховуєте чоловіка, дружину, друзів, рідних і, звичайно ж, саму дитину. Слухайте підлітка в два рази більше, а ні ж кажете.

3 крок         

Кажіть ввічливо і тихо. Швидше за все, ви змусите підлітка не звертати на вас увагу, якщо в голосі явно будуть звучати критика, накази, нотації, осуд і крик. Просто говоріть з ним ввічливо – як ви хотіли б, щоб говорили з вами. А ще, замість того, щоб підвищувати голос, понизьте його – говоріть м’якше та тихіше. Зазвичай, це застає підлітка зненацька, і він зупиниться щоб почути.

4 крок         

Зверніть на себе увагу перед тим, як щось сказати. Спочатку переконайтесь, що дитина дивиться на вас (попросіть поглянути на вас). Коли ви дивитесь один одному в очі – підліток у вашому розпорядженні, можна формувати своє прохання чи запитання. Якщо використовувати цей прийом кожного разу, коли вам потрібна увага вашої дитини, це привчить її чути вас.

5 крок         

Іноді підліткам (та й не тільки їм) дійсно важко з ходу переключитися, особливо якщо вони зайняті тим, що їм подобається. Більше того, дитина дійсно може вас не чути. Тоді, зробіть попередження – встановіть тимчасове обмеження: «Мені знадобиться твоя допомога через дві хвилини» або «Я хочу через хвилину з тобою поговорити, будь ласка, зверни увагу». Але більш ніж на 5 хвилин відтягувати розмову не слід – підліток знову забуде.

6 крок         

Намагайтесь говорити коротко, м’яко і влучно. В цьому віці ваш син або донька сприймає інформацію краще, якщо знає, що не доведеться вислуховувати цілу лекцію. Тому, нехай ваші прохання будуть короткими і змістовними: «Прибери, будь ласка, в шафі перед тим, як підеш гуляти», «Зараз тобі потрібно вивчити фізику» і т.д. Іноді достатньо одного слова-нагадування: «Прибирання!», «Алгебра!»

Від грубості до поваги, або «Що ви розумієте?!»        

  Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, з’являються такі риси, як грубість, неповага. Так, буває, що причина в елементарній недостатності виховання, проте далеко не завжди. Просто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не дозволяв собі використовувати. І тут батькам дуже важливо правильно поводитись, щоб виправити ситуацію.

7 крок         

В першу чергу, розмовляйте з підлітком на рівних, не сюсюкайте та не подавляйте – дайте йому можливість відчути свою важливість, значимість, аби він не шукав інших способів для отримання цього відчуття. Частіше радьтеся з ним в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже вирішення, та й грубіянити в такій ситуації  немає жодної необхідності, тим більш, грубощі тут виглядатимуть по-дитячи.

8 крок         

Коли підліток починає грубіянити, одразу ж вкажіть йому на це, щоб він знав, що перейшов межу. Головне, щоб ваші зауваження були спрямовані на його поведінку, а не на особистість. Наприклад: «Коли я розмовляю с тобою, ти закатуєш очі (посміхаєшся). Це прояв неповаги. Не потрібно так робити», «Казати мені «відчепись», коли я з тобою розмовляю, не припустимо. Постарайся зробити так, щоб я більше не повторювала».

9 крок         

Не соромтесь пояснювати підлітку, як правильно. Не думайте, що дитина сама знає, як потрібно себе поводити. Тільки намагайтеся зробити це не у формі нотацій та моралізування, а під час дружньої бесіди, а ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в родині. Кажуть, скільки б ми  не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе як і їх батьки. Спробуйте проводити урок хороших манер під час обіду: невимушено поговоріть всі разом на будь-яку обрану тему – ввічливо.

10 крок         

Ніколи не вступайте в суперечки. Не слід демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви сердиті. Така тактика не тільки не спрацьовує, але й ускладнює взаєморозуміння. Як показують дослідження, підлітки перестають грубіянити, коли бачать, що це неефективно для привернення уваги. Тому краще триматися нейтрально. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки підліток грубіянить, і робіть так завжди.

11 крок         

Важливий момент: намагайтеся виправляти дитину, якщо вона не правильно чи грубо себе поводить, наодинці, а не в присутності інших дорослих чи підлітків. Інакше Ви можете викликати ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина, вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику в свою адресу, тим більш привселюдно.

12 крок         

Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб досягти бажаного. Згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того, щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане, та ще й в різкій та в грубій формі. Саме тому, як тільки ви побачите чи почуєте, що ваш «грубіян» проявляє ввічливість чи повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. І ви побачите, що йому це дуже сподобається.

Діти сваряться – не судіть а миріть.         

Сварки між дітьми – братами та сестрами – часто стають проблемою, яку, практично, дуже важко розв’язати. А особливо – коли різниця у віці дітей досить велика. Здавалося б, доросліший виросте, буде допомагати молодшому, жаліти та любити його, але виходить навпаки – ревнощі підлітка втихомирити набагато важче. Іноді це все вирішується само собою, але частіше виникають конфліктні ситуації. Спробуйте пом’якшити їхні сварки, зробити так, щоб діти  ставились один до одного більш дружелюбно. 13 крок         

В конфліктах між дітьми (між братами та сестрами) не приймайте нічию сторону (все одно залишитесь винними). Під час конфліктів давайте поради тільки тоді коли ситуація заходить у глухий кут. Прийняття будь-якої сторони породжує в дітях почуття образи, а потім і обвинувачень у тому, що у вас є «любимчик». Заспокойте усіх. Втручайтесь тоді, коли емоційне напруження досягне максимуму, але скандал ще не почався. Розведіть «ворогів» по кімнатам і залиште їх там, доки самі не заспокояться, сказавши при цьому: «Будьте там до тих пір, доки не зможете говорити спокійно». Якщо дитина маленька вона може почати плакати та лютувати, її слід заспокоїти окремо: попросіть дитину 5 разів підстрибнути, при цьому роблячи махи руками і ногами, а потім, зробити 3 глибокі вдихи – незвично, зате дуже допомагає.

14 крок         

Іноді для розв’язання конфлікту потрібно, щоб хто-небудь проговорив, на що саме ображається дитина. Наприклад: «Ти засмучений, тому що вважаєш, що до твоєї сестри ставляться більш справедливо ніж до тебе», «Ти засмучена, тому що ніяк не можеш дочекатися своєї черги пограти на комп’ютері».

15 крок         

Дайте кожному – і старшому, і молодшому – висловитись. Для того щоб діти зрозуміли що їх дійсно чують, попросіть кожного по черзі пояснити, що відбулось, Причому попросіть іншу дитину обов’язково звернути увагу і вислухати того хто пояснює. Нехай кожен починає пояснення зі слова «Я», а не «Ти», потім розказати проблему і запропонувати вирішення. Це допоможе дітям зосередитись на конфлікті не принижуючи при цьому іншого. Не можна перебивати дитину, якщо вам здалося, що ви не зрозуміли, попросіть пояснити: «Не міг би ти ще раз пояснити мені це?» Коли дитина закінчить коротко розкажіть свою версію, щоб показати їй, що ви зрозуміли.

16 крок         

Зробіть дітей учасниками вирішення проблеми. Запитайте і молодшого, і старшого, що б вони зробили для вирішення «своєї» проблеми. Залучення дітей до вирішення сварки часто змушує зупинитись, подумати і заспокоїтись. Встановіть правила вирішення: не перебивати, говорити тільки спокійним голосом. Висловлюватись тільки по черзі, що навчить дітей слухати один одного. Потім можна спробувати дати їм для вирішення сварки, наприклад, п’ять хвилин.

17 крок         

Подивіться на проблему з іншого боку. Часто діти бувають настільки захоплені відчуттям, що з ними обходяться несправедливо, що навіть і не думають про те, що можуть відчувати інші. Тому частіше говоріть: «А тепер подивись на ситуацію з іншого боку. Що, на твою думку, почуває твоя сестра?» «Брехня? Та ніколи в житті!» або «Ну, збрехав…»          Нажаль, з брехнею своїх дітей, в той чи інший час зустрічаються всі батьки. В підлітковому віці брехня, якщо, тим більш, вона мала місце раніше, стає для дитини звичною справою. І справа тут не тільки у «важкому» віці – з’являється все більше секретів від батьків, а отже, й причин сказати неправду. Крім того, багато підлітків кажуть неправду спілкуючись з однолітками – щоб «прикрасити» свої  можливості та здібності. Дуже погано, коли це стає звичкою, і твердження: «Само пройде» тут є явно недоречним. Слід постаратись м’яко, делікатно, при цьому рішуче відучити свого сина або доньку.

18 крок         

Припускайте чесність і вимагайте справедливості. Постійно пояснюйте своє ставлення до чесності: «Всі в нашій родині повинні бути чесними один з одним». Але перед цим подумайте, який приклад чесності подаєте ви. Чи використовуєте ви самі «безвинну» неправду? Чи просили ви, щоб ваша дитина відповіла по телефону, що вас немає вдома, коли ви, насправді, є? чи завжди ви повертаєте зайві гроші, якщо вам неправильно дали здачу? Чи купували ви коли-небудь квитки за ціною для дітей (до 12 років), коли вашій дитині вже 13? Ось так, кожного разу, роблячи так, ви дозволяєте своєму «учню» вчиняти так само. Почніть з себе.

19 крок         

Проаналізуйте, чому він обманює, виявіть причину. Як правило, підліток починає казати неправду в першу чергу для того, щоб привернути до себе увагу батьків, дорослих, друзів. На другому місці заздрість, образу чи злість. На третьому – страх перед покаранням або побоювання підвести батьків. Причому, пряме запитання на цю тему не спрацьовує: підлітки,як правило, самі точно не знають причин постійної брехні. Проаналізуйте самі: коли почалась брехня, в чому вас обманюють, кому він каже неправду – всім чи тільки деяким, чому.

20 крок         

Задавайте запитання, які допоможуть дитині самій зрозуміти, що це неправильно, та дочекайтесь на них відповіді. Наприклад: «Що буде, якщо в вашій родині всі почнуть обманювати один одного?», «Що б ти відчував, якби я тебе обманював?», «Якщо ти не будеш тримати слова, як я можу вірити тобі?», «А якщо я пообіцяю тобі що-небудь важливе для тебе, а потім скажу, що сказала неправду?» і т.д.

21 крок         

Не реагуйте занадто гостро на перебільшення чи викривлення правди. Це, звичайно, легше сказати, а ніж зробити, проте варто згадати, що підлітки часто обманюють, щоб привернути увагу. Якщо ваша дитина зробила саме так, намагайтесь зберігати спокій – від вашого крику їй захочеться тільки втекти якнайдалі, а не стати чесною. Намагайтесь ставитися до інтересів підлітка лояльніше – не влаштовуйте прочуханку за кожне дрібне порушення чи непослух, тоді йому буде легше збрехати, а ніж сказати вам правду.

22 крок         

Поясніть чому брехня – погано, не дивлячись на те, що ваш син чи донька вже досить дорослі для розуміння цього. Підійдіть до цього питання прямо, наведіть вагомі аргументи: брехня може привести до неприємностей, а може – й до дуже великих неприємностей; репутація також страждає; це ображає, особливо близьких людей і т.д. Для наочності підключіть фантазію та вигадайте який-небудь епізод, який призвів до негативних наслідків і який подіє саме на вашу дитину.

23 крок         

Введіть «штраф» за брехню. Причому, оберіть такий метод, щоб ваша дитина не почала вас боятись, а перехотіла обманювати. Наприклад, нехай кожен раз, коли підліток вас обмане, він пише вибачення «постраждалому» - матері, батьку, брату, сестрі. Або невеликий письмовий твір, де опише як мінімум п’ять доказів згубного впливу брехні (і вам буде корисно почитати щоб зрозуміти дитину), - можливо, йому буде легше сказати правду?  «Або по-моєму, або ніяк!»         

Владні діти ніби призначають себе командирами. Вони встановлюють правила та визначають тактику, вони практично не чують пропозицій інших, особливо однолітків. І хоча в майбутньому це може слугувати підґрунтям становлення сильного лідера, все ж таки, залишати все як є не слід, адже зараз їх просто не зрозуміють однолітки. Окрім цього, прагнення домінувати може бути ознакою незахищеності, низької самооцінки, потреби в схваленні і навіть невмінні спілкуватись. Звісно, ви не зможете докорінно змінити власну дитину, проте можна навчити її рахуватися з думкою інших людей.

24 крок         

Ретельно розберіться в поведінці дитини. В чому б не була причина її владної поведінки, головне – щоб вона це усвідомлювала. Чи розуміє ваша дитина, що її владність відштовхує? Подумайте, як пояснити їй це таким чином, щоб вона сама була зацікавлена стримати свою «командирську поведінку».

25 крок         

Коли підліток поводить себе правильно – похваліть його (цей метод однаково дієвий і для молодших школярів, і для підлітків) – заохочення завжди стимулює до того, щоб частіше так себе поводити (знову ж таки, в очікуванні похвали).

26 крок         

Використовуйте «бабусине» правило. Це просте правило спрацьовує завжди і робить стосунки справедливими: «Якщо ти ріжеш пиріг, то інша людина обирає собі шматок». Це правило можна використати в багатьох випадках: наприклад, якщо один обирає гру, то інший її починає, якщо один розлив лимонад по склянках, то інший обирає собі склянку лимонаду.

27 крок         

Зміна ролей. Командирам слід дати зрозуміти, що їх поведінка – неповажна, а часто робить боляче близьким. Тому запропонуйте підлітку поставити себе самого на місце постійного підлеглого: «Уяви, що ти – це Таня - Маша - Катя, якій подруга постійно вказує, що робити, чого не робити, що можна, а чого неможна. Про що, на твою думку, вона зараз думає? Що  відчуває?»

28 крок         

Запропонуйте кинути жереб. Звісно, не кожен випадок для цього підійде, але нехай іноді дитина цим користується. Це, свого роду, компроміс для владного підлітка – з одного боку, не треба нікому поступатись (а на це, як раз, важче за все піти «командиру»), адже всі на рівних умовах, а з іншого – у інших учасників жеребкування з’являється такий самий шанс, і вони  вже не виступають в ролі «підлеглих».

29 крок         

Поясніть, що потрібно зберігати чергу. Це добре – завжди бути правим, але не треба при цьому жорстко пригнічувати інших. Адже, хоча й у своєму маленькому колі він – командир, не виключено, що в новому буде сприйматися іншими як «вискочка». Поясніть йому, що в багатьох випадках, щоб тебе визнали першим, потрібно спочатку вміти «стати в чергу». Згідно з даними Центру клінічних досліджень дитинства, емоційні та соціальні здібності  дітей – більш надійні показники, які прогнозують майбутні успіхи, аніж об’єм інформації, якою володіє дитина. Набагато важливіше, щоб підліток вмів контролювати перепади свого настрою, умів чекати і дотримуватися черги. 

                                                      Поради батькам!

Ваша дитина – неповторна особистість, яка має власні інтереси та переконання.

1. Не бійтеся іноді зізнаватися, що у Вас щось не виходить.
2. Якщо Ви ненароком образили дитину – обов’язково вибачтеся.
3. Цікавтеся вподобаннями дітей.
4. Намагайтеся довіряти дитині та підтримувати її. Це сформує в ній віру у власні сили, впевненість у собі.
5. Надмірне піклування може призвести до того,що дитина буде не готова протистояти майбутнім перешкодам самостійно.
6. Намагайтесь не просто слухати свою дитину, а й почуйте її.
7. Кажіть дитині, що ви її любите.

Намагайтеся уникати конфліктів із дітьми, адже саме Ви – батьки – впливаєте на психологічний розвиток особистості. Діти спостерігають за поведінкою батьків і намагаються наслідувати їх. Спілкуйтеся з ними, відкиньте думку, що дитину повинна виховувати школа, а ви – лише забезпечувати її дахом над головою, одягом та їжею. Для того, щоб уникнути проблем у спілкуванні з дитиною, спробуйте приділити трохи більше уваги її емоціям і розібратися з причинами їх появи.

01.03.2014

    Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість".

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

*      соціальну - лідерську; 

*      художню - музичну, образотворчу, сценічну; 

*      психомоторну - спортивні здібності;

*      нтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 

*   академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 

*     творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі.               Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.

01.10.2013

.Практичні поради підвищення стійкості

до стресів

(матеріали зібрані  учнями на урок «Порушення вищої нервової діяльності людини», проведеному в 9 класі вчителем біології вищої категорії, старшим вчителем М.С. Чайкою. Апостолівського районного ліцею-інтернату Дніпропетровської області)

Методи психічної саморегуляції

1. Релаксаційно-дихальна гімнастика

Вправа перша

1. Дихайте «нормально», одночасно стежте за тим, які частини тіла беруть у цьому участь і в якій послідовності. (Ви дихаєте носом чи ротом; коли видихаєте, чи підіймається у вас під час вдиху живіт, грудна клітка; потім повітрям заповнюється простір між ключицями або все відбувається в іншій послідовності?)
2. Встаньте або сядьте, випрямивши спину. Вдихайте повітря носом так, щоб спочатку заповнити ним нижню частину легень (можете випнути живіт), потім середню частину легень (при цьому у вас розширюється грудна клітка) і, насамкінець, ніби під ключицю.
3. Після вдиху на деякий час затримайте дихання.
4. Потім повільно вдихайте носом так, щоб звільнити легені у тій же послідовності, в якій ви наповнювали їх, вдихаючи повітря, тобто почніть із живота. Намагайтесь видихати глибше, особливо з «живота». Зробіть перерву, коли видихати буде нічого.

Вправа друга допомагає при виняткових реакціях на стрес.

1. Сядьте  прямо і вдихайте так, як ви цьому навчились в попередній вправі.

Вдих повинен тривати стільки часу, скільки необхідно, щоб повільно дорахувати до п’яти.

2. Потім на рахунок «три» затримайте дихання.
3. Видихаючи, рахуйте до п’яти, а потім на рахунок «три» затримайте дихання.
4. Рахуйте ритмічно, увесь цикл повторюйте до того часу, доки не відчуєте, що заспокоїлися.

2. Релаксація (розслаблення)

Безпосередній індивідуальний тренаж

1. Займіть зручну позу сидячи або лежачи.
2. Закрийте очі. Почекайте деякий час, намагайтесь ні про що не думати. Не звертайте уваги на зовнішні подразники (автомобіль, який проїжджає неподалік, кроки дітей тощо ). Іноді може допомогти фраза, наприклад, «мені спокійно, добре» або рахунок від одного до десяти.
3. Концентруйте свою увагу на розслабленні м’язів. Найкраще всього почати з рук. Скажіть собі, що ваші руки розслабленні,теплі й важкі. Це саме зробіть і з ногами, тулубом, головою. Все робіть спокійно без поспіху.
4. Дихайте легко, можна постійно уповільнювати дихання.
5. Усе, що ви робите, повинно бути для вас приємним. Відпочивайте, насолоджуйтесь відчуттям спокою і розслаблення. У стані розслаблення залишайтесь 10-15 хвилин. Не звертайте уваги на неприємні думки, не напружуйтесь.
6. Релаксацію припиняйте, коли відчуєте, що вона перестала бути для вас приємною.
7. Релаксацією є сенс займатися регулярно. Систематичність важлива особливо на початку. Найбільш оптимально займатися два рази на день. Чим регулярніші будуть тренування, тим краще ефект.

Можна попробувати наступну техніку, яка підходить в актуальних ситуаціях, коли на класичну релаксацію в положенні лежачи немає часу.

1. Зробіть декілька глибоких вдихів. Зосередьтесь на диханні, на тому, як поті повітря надходить через ніс у легені.
2. Подумки вимовляйте свою релаксаційну формулу-це може бути як фраза, так і слово, наприклад «спокій» і «тиша».
3. Уявіть собі весь ритуал, який звичайно відбувається при занятті класичною релаксацією.
4. Постійно розслабляйте окремі групи м’язів. Зручними є положення сидячи, хоча, звичайно, можна це зробити і стоячи.

3. Йога

Систем тренажу існує немало. Найбільш розробленою є, мабуть, йога. Усі європейські й американські підходи так чи інакше інспіровані системами йоги. Подолати знервованість допомагають такі вправи.

1. Шавасана. Лежачи на спині, п’яти й носки ніг разом, руки притиснути до тулуба. Закрити очі, напружити на 1 сек. все тіло, а потім відразу розслабитися.   Дихання мимовільне, через ніс. Подумки проконтролювати розслаблення, починаючи від пальців ніг до м’язів обличчя. Через деякий час руки й ноги починають терпіти. Уявити ясне голубе безхмарне небо, себе в образі птаха в цьому небі. Переключити увагу на серце. Бути в позі не менше 5 хв. Відкрити очі, потягнутися, трохи посидіти, а потім встати.
2. Паріпурна навасана. Сидячи на підлозі, відхилити тулуб назад, підняти руки й витягнути їх паралельно підлозі. Опори торкаються тільки сідниці. Тримати ноги нерухомо і прямо, відтягнути пальці до ступнів. Хребет напружений, голова розслаблена, кряж втягнутий і піднятий, груди розкриті, дихання спокійне, рівне.  Позу тримати від 20-30 сек. до 1 хв. Повторити 2-3 рази.
3. Ардха навасана. Сидячи на підлозі, руки за головою, відхилити тулуб назад і підняти ноги. Ноги напружені і витягнуті до ступнів, поперек піднятий угору, лікті знаходяться на одній лінії зі скронями. Дихання не повинно бути глибоким: вдих-видих-затримка дихання. Тривалість перебування в позі: для початківців 2 х 5-10сек, для людей середнього рівня підготовки-2 х 20-30сек і для фізично підготовлених-2-3 х 1 хв.

Її  фізіологічною основою є використання м’язової системи, яка піддається вольовому керуванню, впливу на емоційно-негативні функції нервової системи.

4. Аутогенне тренування.

Аутогенне тренування можна здійснювати у такий спосіб.

Сидячи (голова нахилена, руки на стегнах) або лежачи на спині, декілька разів повільно повторити наступні словесні формули:

         «я розслабляюсь і заспокоююсь…», «мої руки розслабляються і тепліють…», «мої руки повністю розслаблені…теплі…», «мої ноги повністю розслаблені…теплі…нерухомі…», «мій тулуб повністю розслабляється і тепліє…», «мій тулуб повністю розслаблений…теплий…нерухомий…», «моє обличчя розслабляється і тепліє…», «моє обличчя повністю розслаблене …тепле…нерухоме… », «стан приємного (повного, глибокого) спокою».

На початковому етапі тренування рекомендується займатися 4-6 разів на день по 5-10 хв., повторюючи формулу від 2 до 6 разів підряд.

Якщо після регулярних тренувань почнуть чітко виявлятися відчуття, можна замість повторення цих 12 формул обмежитися 7-ма основними, а для заняття аутотренінгом необхідно лише 4-5 хв. На день.

Вершиною досконалості є вміння обходитись лише двома формулами: першою й останньою. Для аутогенного тренування в цьому варіанті необхідно не більше 1 хв., а при дуже високій тренованості – 10-15 сек.

Закінчити психом'язове тренування рекомендується такими формулами: «весь мій організм відпочиває», «я відпочив і заспокоївся», «самопочуття хороше», «із задоволенням візьмусь за справи».

Після цього необхідно, не кваплячись, глибоко вдихаючи, добре потягнутися всім тілом, видихнути, встати на ноги, зробити декілька простих вправ і зайнятися справами.

5. Медитація.  

Найбільш поширений вид медитації – медитація зосередження. Спочатку проводиться концентрація на предметі або явищі (на точці, диханні, звукові). Повинно бути єдине джерело, яке привертає до себе увагу. Потрібно позбутися нервозності, заспокоїти емоції, зняти фізичну напругу. Для цього й існує концентрація свідомості на об’єкті або процесі, після якої настає медитація.

Існує ряд східних мантра-медитацій – медитацій зосередження. Мантра – східна молитовна формула (словосполучення), або закликання. При її промові людина створює певну вібрацію у зовнішньому світі і певні зміни у своїй психіці, тобто у світі внутрішньому. Мантра-медитація – концентрація свідомості на мантрі з метою одержання з її допомогою медитативного стану. Відомі мантра медитації АУМ, СОХАМ та ін.

Крім медитацій зосередження існує медитація сприйняття. Вона принципово інша, її сутність – «просто сидіти». Людина повністю занурюється у свої почуття, охоплюючи їх усі, без винятку. Це найважча форма медитації. Людина, яка нею займається, повинна повністю усвідомлювати себе, бачити і відчувати те, що відбувається в її внутрішньому світі: «З берега свідомості спостерігати рух річки думок». У цій перекладеній з японської мови фразі і полягає суть такого виду медитацій.

В Україні медитація була відома здавна. В основному, це медитація зосередження. Молитовна християнська практика є якоюсь мірою практикою медитативною. Концентрація в цьому випадку відбувається через повтор слів молитви.

Таблиця №1

6. Взаємозалежність між характером харчування і психічним порушенням

Таблиця №2

7. Взаємозалежність психічних станів людини від нестачі деяких вітамінів та мікроелементів

8. Народні засоби зняття нервово-емоційної напруги

1. Зрізати листки молодої кропиви зі стеблом зверху на 20 см (найкраще в квітні-травні), промити, дрібно порізати, скласти, не ущільнюючи, в літрову банку і залити холодною кип’яченою водою. Настояти 10 годин. Пити стільки, скільки потрібно для задоволення денної спраги (замість води). Дитині можна давати разом з фруктовим соком. Цей засіб заспокоює нервову систему, а також сприятливо впливає на кишечник і очищує кров від алергенів.
2.  При підвищеній нервозності пити сік сирого буряка по 1/3 склянки3-4 рази на день. Можна додавати в нього ¼ частину морквяного або яблучного соку.
3. Приготувати настій молодих весняних листків берези. 100 г листя подрібнити і залити 2 склянками теплої кип’яченої води. Настоювати 5-6 годин. Процідити, віджати, відстояти. Вживати при неврозах по ½ склянки 2-3 рази на день перед їжею. Настій дуже збагачений вітаміном С.
4. Настояти 1 частину подрібнених коренів аралії в 5 частинах 70%-го спирту. Приймати 2 рази на день (краще в першій половині дня) по 10-15 крапель при депресії та неврастенії.
5. Взяти по 3 частини квітів глоду, трави пустинника і трави сушениці, 1 частину квітів ромашки. 1 ст. ложку подрібненої суміші залити склянкою окропу, настояти 8 годин, процідити. Вживати по ½ склянки 3 рази на день через годину після їжі при захворюваннях серця і при нервовому збуджені (як заспокійливе).
6. Знімають нервову напругу і наслідки стресу обливання вранці і ввечері прохолодною і холодною водою.

Підготовка до ДПА

Це корисно знати при самостійній підготовці до ДПА

  Російський психолог Олександр Пронін розробив спеціальну техніку підготовки до тестування або іншого важливого іспиту, що діє за принципом 3-4-5. Час підготовки до складання іспиту, ДПА (рік, місяць, тиждень) ділиться на три рівні частини. У перший період треба пройти всі теми "на трієчку", у другій - "на четвірку", а в дні, що залишилися - відшліфувати знайомі теми і прибрати всі помилки, щоб здати іспит на відмінно.

  Англійські психологи-консультанти в книзі "Іспит без стресу" зібрали самі корисні поради про те, як підготуватися до важливого зрізу знань без паніки і зайвих психологічних навантажень. Ось деякі з них:

 ·          Організуйте підготовку до ДПА за планом (тижні, дні, години). Складаючи розклад на кожен день занять, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися, які розділи і теми;

·          Визначте свої "золоті" години ("жайворонок" ви або "сова") і, відповідно, плануйте, в якому темпі будете готуватися в період підйому і спаду активності;

·          Підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно розташуйте потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці та ін.;

·          Запланували займатися, а настрою на навчання немає? Почніть з самої цікавої теми - це допоможе ввійти в робочу форму;

·          Боротися з почуттям страху перед предметом можна так: різко встаньте, відверніться від столу, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів, і тільки після цього повертайтеся до роботи;

·          Тим, кому не потрібно багато часу на розгойдування, починати підготовку слід з більш важких питань і тем. Якщо ж працездатність наростає поступово, краще не втрачати часу і спочатку швидко повторити більш легший матеріал;

·          Після години занять робіть перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися ще 3-4 години і відпочити не менше 2 годин, включаючи обід і прогулянку;

·          Відмовтеся від будь-яких стимуляторів: кава, міцний чай. Нервова система і без цього перенапружена - не варто перевантажувати її ще більше.

 5 кроків психологічної підготовки

У своєму житті ми обираємо два шляхи: один широкий, протоптаний тисячами ніг, інший - це шлях крізь терни до зірок - зірок всередині самих себе, це процес поступового розвитку, який дійсно починається зсередини і поступово переходить до навколишнього світу, до оточуючих, однолітків, друзів, рідних. Це шлях успіху. Що потрібно для успіху?

·   Додаткові кроки;

·   Додаткові зусилля;

·   Сміливість рухатися вперед;

·   Вміння долати прешкоди.

 -  Зроби свій перший крок, з якого починається твій великий шлях!

Ми чекаємо на те, що ти успішно складеш ДПА.

Якщо ти хвилюєшся перед ДПА, знайди можливість побути „наодинці із собою". Заплющ очі і зроби кілька глибоких, повільних вдихів і видихів. Уявляй при цьому, що вдихаєш цілющий кисень, енергію, а видихаєш хвилювання, невпевненість. Відведи кілька хвилин на приємні спогади. Вміння долати стрес - це тренування до випробувань, яких не можна уникнути у великій школі життя.

Вдало підготуватись до ДПА, перебороти невпевненість, лінь, страх - це теж маленька перемога на великому шляху життя. Дозволь собі мати далеку й високу мрію про майбутнє, вчись досягати мрії. Перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого. Рано чи пізно вона приходить до того, хто повірив у себе.

Налаштуйся на позитивний результат. Ніколи не слід думати про те, що можеш не впоратись. Повір у себе, щоб виграти. Пам'ятай: занепокоєння - це емоція, а не метод вирішення проблем. Успіх завжди з тим, хто його прагне!

5 принципів самоорганізації при підготовці до складання ДПА

Перш ніж починати роботу, потрібно усвідомити, що треба зробити, скільки це має зайняти часу, визначити порядок роботи.

1. Складай графік підготовки на кожен день і відмічай навіть найменші успіхи і досягнення. Випередження графіка зумовлює широку гаму позитивних емоцій: радості, успіху, впевненості у своїх силах.

2. Приготуй усе, що знадобиться для роботи, щоб потім не відволікатися. Намагайся у процесі роботи дотримуватися наміченого графіка.

3. Першу годину можна працювати без перерви, а далі мають бути 5-10-хвилинні перерви через кожні 40-50 хв. напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи.

4. Якщо важко зосередитися на навчальному матеріалі, почни конспектувати, складати таблиці, логічні схеми. Цей процес унеможливлює часте й тривале відволікання уваги. Такий самий ефект має читання вголос. Після того, як тобі вдасться зосередитися на ньому, можна повернутися до читання про себе.

5. Намагайся чергувати читання з обмірковуванням і переказуванням, розв'язуванням задач, придумуванням власних прикладів. Це запобігає появі монотонності, за якої стійкість уваги знижується. Зміна навчальних предметів під час виконання завдань також сприяє збереженню стійкої уваги.

5 способів усе встигнути

Незабаром ДПА. Як встигнути вдало до неї підготуватися та ще й мати вільний час на особисті справи? Скористайся цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу.

1. Плануй завтрашній день. Заведи блокнотик, у який щовечора записуй, що тобі треба зробити завтра. І обов'язково перевіряй, чи все із запланованого встиг зробити.

2. Не дивись телевізор, не витрачай свій час, який можеш витратити  на плідну підготовку до ДПА, за комп’ютером.. Твоє життя набагато цікавіше, ніж події у світі, життя героїв серіалу чи події у комп’ютерній грі. Якщо станеться щось глобальне, то твої друзі, родичі сповістять тебе. Не забувай, тобі ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайся - життя без телевізора і комп’ютера існує.

3. Навчись відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, погулянки відновиться твоя розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

4. Переводь увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ти три години просидів за книжками, можеш піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.

5. Визнач пріоритети. Почни свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиш на завтра.

Автор  Хомуха   О.А.

За  матеріалами  Інтернет –сайту  www.school89.ucoz.ua