Бібліотека АРЛІ
Поговоримо про бібліотеку)
Бібліотека АРЛІ ласкаво просить учнів та вчителів до себе)
Бібліотека
Бібліоте́ка або книгозбі́рня (грец. βιβλιον — книжка і θηκη — сховище, скриня) — культурно-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, проводить їх опрацювання і відображення у каталогах, організовує відповідне їх зберігання, збереження і обслуговування ними читачів.
Зміст
Визначення
Традиційне значення слова бібліотека — колекція книг або приміщення, де зберігаються книги.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»[1] дає таке визначення: бібліотека — інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.
Стародавні бібліотеки
Першою відомою бібліотекою можна вважати храм в Ніппурі. У храмовій школі, т. зв. е-дубі («будинок табличок»), була знайдена Ніппурська бібліотека: понад 30 000 табличок з адміністративними, юридичними, медичними, літературними та історичними текстами, багато з яких досі не опубліковані.
Бібліотеки були відомі ще в стародавньому світі (Ассирія, Єгипет, Китай). Найдавніша з них — клинописна Бібліотека Ашшурбаніпала в Ассірії (7 ст. до н. е.), а найбільша — Александрійська бібліотека, в якій були зібрані рукописні книги античного світу (3 ст. до н. е.); вона була частиною комплексу mouseĩon (музей). До комплексу входили житлові кімнати, столові приміщення, приміщення для читання, ботанічний і зоологічний сади, обсерваторія і бібліотека. Пізніше до нього були додані медичні та астрономічні інструменти, опудала тварин, статуї й погруддя, які були використані для навчання. У mouseĩon входило 200 000 папірусів в Храмі (майже всі бібліотеки античності були при храмах) і 700 000 документів в Школі. Музей і велика частина Олександрійської бібліотеки були знищені приблизно в 270 році нашої ери. Іншою визначною бібліотекою античності була Пергамська бібліотека.
У древній Греції перша публічна бібліотека була заснована в Гераклії тираном Клеарх (IV століття до н. е.)
Відомості про бібліотеки у Хорезмі належать до 3 ст.
Середні віки
Осередками книжності були монастирські бібліотеки, при яких діяли скрипторії. Там переписувалося не тільки Священне писання і твори Отців Церкви, але й твори античних авторів. В епоху Ренесансу діячі Відродження, буквально, полювали за збереженими у монастирях грецькими та латинськими текстами. Враховуючи величезну вартість манускриптів і трудомісткості їх виготовлення книги приковували до бібліотечних полиць ланцюгами.
Першою відомою бібліотекою у Київський державі була бібліотека Софійського собору в Києві, заснована князем Ярославом Мудрим у 1037. Серед монастирських бібліотек України відзначалася бібліотека Києво-Печерської лаври (11 ст.). Але стародавня частина її фондів загинула під час пожежі 1718. В 17 столітті засновано Києво-Могилянську академію і при ній бібліотеку. В Україні були організовані також великі бібліотеки при університетах: Львівському (1661), Харківському (1805), Київському (1834) і Чернівецькому (1875). У 19 ст. були створені публічні бібліотеки в Одесі (1830), Харкові (1886) та інших містах.
Бібліотеки в СРСР і УРСР
 | Ця стаття застаріла. (березень 2010) |
В Україні, як і на всій території колишнього Радянського Союзу, основними сховищами рукописних і друкованих скарбів були церковні і монастирські бібліотеки.
На 1913 в Росії було всього 13 880 публічних (масових) бібліотек із числом книг бл. 9 млн примірників. Ще гіршим було забезпечення населення книгою в Україні, де в 1914 працювало лише 3153 масові бібліотеки з фондом 1917 тис. томів. Культурна революція, що сталася в країні за роки радянської влади, знайшла своє виявлення і в бурхливому розвитку бібліотечної справи.
На 1959 в СРСР налічувалося понад 400 тис. бібліотек усіх типів із загальною кількістю книг понад 1,5 млрд томів, у тому числі масових — 139 тис. з фондом 698 млн примірників.
Німецькі та радянські загарбники завдали бібліотекам УРСР величезних збитків, зруйнували тисячі приміщень, пограбували і знищили понад 80 млн книг.
У післявоєнний час бібліотечна справа в Україні розвивалася особливо інтенсивно. 1957 в УРСР працювало 78 424 бібліотек усіх типів з фондом 257 175 550 томів, що більш як у 5 раз перевищує бібл. фонд усієї Росії 1913. Особливо зросла мережа масових бібліотек у сільській місцевості, де в дореволюційні часи їх майже не було. В 1956 в Укр. РСР працювали 27 734 сільські бібліотеки тобто вдвоє більше, ніж усього було масових Б. в Росії в 1913. 1957 тільки Б. системи Міністерства культури УРСР обслуговували 8 692 700 читачів, яким видано протягом року 167 409 300 книг.
У 1940 р. в Україні було 22297 бібліотек (з них 4970 — у містах) з книжковим та журнальним фондом у 40,8 млн екземплярів (з них 28,8 млн екземплярів — у міських бібліотеках), а у 1965 р. у 29238 бібліотеках (9475 — у містах) вже нараховувалося 195,9 млн екземплярів книг, журналів і газет (128,6 млн з них — у міських бібліотеках).
В Рад. Союзі була організована широка мережа бібліотечних установ: держ. публічні Б. універсального характеру (республіканські, крайові, обласні, міські, районні, сільські і дитячі), відомчі (як правило, спеціалізовані), профспілкові (на заводах, фабриках, в РТС, радгоспах), колгоспні, шкільні та ін. Користування послугами Б. в СРСР було безплатне. Комплектування книжкових фондів основних Б. здійснювалося за допомогою безплатного обов'язкового примірника, який забезпечував оперативне поповнення їх фондів поточною літературою в централізованому порядку. Важливе місце в забезпеченні Б. літературою відігравали бібліотечні колектори, книготорговельні магазини, внутрішньосоюзний і міжнародний книгообмін та передплата.
Найбільші Б. в СРСР:
- Держ. Б. СРСР ім. В. І. Леніна в Москві (фонд — понад 20 млн),
- Держ. публічна Б. ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді (до 13 млн),
- Б. Академії наук СРСР (20 млн).
Національні бібліотеки
В Українській РСР найбільші Б.:
- Б. Академії наук УРСР у Києві (6 млн) та Львові (3 млн),
- Держ. наук. Б. ім. В. Г. Короленка у Харкові (понад 3 млн),
- Держ. наук. Б. ім. О. М. Горького в Одесі (понад 2,2 млн).
В числі визначних зарубіжних Б. можна назвати: Б. Конгресу США у Вашингтоні (понад 100 млн одиниць зберігання), Національну Б. в Парижі (понад 5 млн), Б. Британського музею в Лондоні (понад 5 млн).
Бібліотеки, як показник культури народу
Важливим показником культури народу є кількість книг, що припадає на певну групу населення. Так, за даними ЮНЕСКО, 1954 на 100 чол. населення в публічних Б. припадало книг: в Англії — 117, в США — 88 (дані по 80% Б.), в Японії — 14. В Рад. Союзі за станом на 1956–322 книги (зокрема в Укр. РСР — 351). Всього ж в СРСР у Б. всіх типів на 100 чол. населення в 1956 припадало 734 книги.
Бібліотечні приміщення
Для бібліотек споруджуються спеціальні приміщення. До складу сучасного бібліотечного будинку входять:
- книгосховище, що має систему стелажів, спеціальний транспорт, опалення і вентиляцію;
- Читальні зали (загальні і спеціалізовані);
- приміщення для бібліотечного обслуговування (абонемент, каталог, виставка).
За плановим рішенням бібліотечні будинки бувають:
- з баштовим книгосховищем, розташованим над пунктами видачі книг;
- з книгосховищем, безпосередньо зв'язаним з пунктами видачі книг;
- з централізованим книгосховищем і диференційованою видачею книг.
